Концепція створення ірландського пабу дозрівала на протязі кількох років. Вона з'явилася ще у молоді часи, в середній школі коли „Смарагдовий Острів” ще був за Залізною завісою і українці могли лише мріяти про його відвідини. Генезу слід шукати в нашій зацікавленості музикою і культурою кельтського походження. Остаточно наші мрії вдалося реалізувати на переломі листопада та грудня 2006 року.

У такий спосіб з'явився Дублін – місце, метою якого є перш за все культивування ірландських традицій. Хочемо, щоби наші гості в приязній атмосфері під акомпанимент гарної ірландської і не лише музики відчули специфічний клімат ірландського пабу.

Дублін знаходиться в самому центрі львівського Старого Міста, на відстані 300 метрів від Ренесансної площі Ринок. У закладі для гостей є 4 зали. В них знаходится біля 60 місць, хоча на важливих імпрезах кількість гостей може бути і більшою. Також організовуємо закриті вечірки.

Кілька слів про Ірландію

Ірландія — одна з найбагатіших, найрозвинутіших та спокійних країн на землі, має 50-те загальне ВВП, 2-ге в розрахунку на мешканця, а також 5-й Індекс розвитку людського потенціалу. Країна так само пишається найвищою якістю життя в світі, має високі показники в системі освіти, політичній свободі й дотриманні громадянських прав, свободі преси та економічній свободі; як наслідок Ірландія одна з „найстійкіших” країн у світі.

Ірландія — великий острів на заході Британського архіпелагу, відділений від о. Великобританія протокою Св. Георга, Ірландським морем і Північною протокою. Знаходиться на краю шельфу, розчленованого глибокими підводними долинами на півночі, заході і півдні; на сході акваторії мілководні. Ірландія видовжена з північного сходу на південний захід, протяжність в цьому напрямі 486 км. Протяжність з півночі на південь — 465 км., зі сходу на захід — 285 км. Периметр узбережжя — 2800 км. Загальна площа 84 423 кв. км, з них незалежна Ірландська Республіка займає 70 285 кв. км, а Північна Ірландія, що входить до складу Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, 14 138 кв. км. Найменша відстань між Ірландією і Великобританією — 21 км — по прямій від мису Торр-Хед поблизу Баллікасла до Малл-оф-Кінтайр в Шотландії.

Історія Ірландії

IV в. до н.е. - заселення території країни племенами кельтів. В 1-му столітті н.е. тут виникли перші ранньофеодальні держави.

ІІІ в. - утворення дрібних держав на чолі з князями і королями ("ріагами"). Найбільш сильні з них до 5 століття утворили сім королів.

У 5-му столітті в Ірландії стало розповсюджуватися християнство, засновувалися монастирі, що пов'язано з місіонерською діяльністю святого Патріка. Ірландія була одним з головних центрів поширення християнства і церковної освіти в Європі.

 796 р. - початок постійних набігів і вторгнень норманнів (вікінгів), що осіли в прибережних поселеннях країни (Дублін, Лімерик).

1014 р. - битва з норманнами при Клонтарфе (поблизу Дубліна) й остаточне вигнання їх із країни ірландськими дружинами на чолі з верховним королем Ірландії Бріаном Бороїме. Поступово норманни були асимільовані місцевими жителями.

1169 - 1171 р. - англосаксонське завоювання частини Ірландії, утворення на південному-сході країни англійської колонії Пейл.

В 13-ому ст. Ірландію підкорили англійці і приєднали до англійської корони. Ірландія стала першою англійською колонією, і була нею протягом більш як 800 років. Встановлений режим був досить суворим. 1250 англійські колоністи утворили в Ірландії місцевий парламент. Коли Англія прийняла реформацію, Ірландія залишилася суворо католицькою, що посилило племінну ненависть між англійцями й ірландцями.

1541 р. - британський король Генріх VIІІ прийняв титул короля Ірландії. Посилення англійської колонізації острова. Пригнічення з боку англійців, особливо релігійне переслідування, викликало в 1598 році повстання серед ірландців, яке було пригнічене через 4 року; за ним пішла конфіскація земельного майна в Ірландії. Англіканська церква в Ірландії була нагороджена значними маєтками.

Початок XVIІ в. - англійці захопили північно-східну Ірландію (Ольстер).

1641 - 1652 р. - народне ірландське повстання проти англійців було придушено Кромвелем з надзвичайною жорстокістю і закінчилося поразкою. Десятки тисяч ірландців заслані в Америку як раби.

1689-1690 рр. - ірландці знову повстали під прапором скинутого англійського короля Іакова II, але були утихомирені Вільгельмом III. Нові конфіскації майна призвели до того, що майже вся земельна власність в Ірландії перейшла в руки англійців, ірландці ж зробилися майже виключно орендарями і робітниками.

Ірландці повставали також в 1798 році (повстання було організоване спілкою "Об"єднані ірландці"). І воно з крайньою жорстокістю було утихомирене англійцями. Після нього англійський уряд відмінив самостійний ірландський парламент.

З уведенням англо-ірландської унії (1801 рік) були ліквідовані залишки автономії Ірландії. Її представникиі отримали місця в англійській палаті лордів і общин. Але тільки емансипація католиків 1829 дала ірландцям дійсний доступ в палату общин. Відтоді почалася боротьба ірландців за скасування акту про унію з Англією.

Провідником руху 1829-1843 рр. був О'Коннель.

Неврожай картоплі 1845-1847 рр., головного харчового продукту населення, викликав голод, високу смертність і надзвичайну еміграцію, що триває понині.

У 1861 році в Ірландії виникла громада феніїв, які прагнули добитися політичних і соціальних реформ.

Земельний закон 1881 року повинен був поліпшити стан ірландських фермерів, але майже не досяг мети.

1877-1890 рр. На чолі ірландської національної партії стояв Парнелль, за якого партія добилася серйозного впливу на хід державних справ Англії. Одночасно за аграрну реформу боролася земельна ліга.

1882 рік - політичні вбивства (міністрів Кавендіша і Борка) викликали видання репресивного закону.

У 1886 році законопроект Гладстона про гомруль (самоуправління) для Ірландії був відкинутий палатою общин.

1892 рік - інший білль для Ірландії пройшов в нижній палаті, але відхилений палатою лордів.

У 1898 році на Ірландію було поширено дію закону про місцеве самоврядування графств. У 1898-му О'Брайеном засновано Об"єднану ірландську лігу (United irish league) яка опікувалася аграрною реформою.

У 1905 році була створена партія Шин Фейн, що виступала за політичну самостійність Ірландії.

В 1914 році ірландський парламент змушений був прийняти закон про гомруль (самоуправління) для Ірландії, однак його реалізація відклалася до закінчення 1-ї світової війни.

У квітні 1916 року в країні спалахнуло повстання, яке було жорстоко пригнічене.

1919 р. — у Дубліні проголошена незалежність Ірландії. Англо-ірландська війна.

1921 р. — договір між Англією й Ірландією визначив статус останньої як британського домініону. Шість північних графств із протестантським населенням (Ольстер) увійшли безпосередньо до складу Великобританії.

1939 — 1945 р. — у роки І-ї та ІІ-ї світових війн Ірландія зберігала нейтралітет.

18 квітня 1949 р. — країна стала незалежною республікою.